«Прізвище наступного президента України — Тимошенко», — політичний аналітик

Саме такий висновок дозволяє зробити наймасштабніше соціологічне опитування, проведене у грудні групою «Рейтинг» під назвою «Портрети регіонів». Було опитано 40 тисяч респондентів (!) в усіх областях України за виключенням окупованих територій. Результати дослідження показали, що якби вибори Президенти відбулись зараз, безсумнівну перемогу б на них отримала лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко з рейтингом 21%. Вона вдвічі випереджає нині діючого Президента та має відрив у 8% від актора та коміка Володимира Зеленського.

У другому турі Тимошенко перемагає вже сьогодні будь-якого кандидата, що вийде з нею у фінальний двобій. Найбільший відрив у другому турі Тимошенко демонструє при зустрічі з Порошенко та Бойко. Вона також виграє у Зеленського та Гриценка. Фактично, це змушує вже сьогодні сприймати Тимошенко як безальтернативного майбутнього лідера України. І надзвичайно важливим є той факт, що вона – єдиний політик, котрий надає можливість українцям самим встановити спільні правила життя, запропонувавши проект нової Конституції.

 

Міф перший. В Україні ніколи не буде Президентом жінка.

Справді, українське суспільство тривалий час доволі консервативно реагувало на можливість того, що державу очолить жінка. У 2010 р. Ю.Тимошенко через масштабну дискредитаційну кампанію та позицію Ющенка не вистачило 3,5% для перемоги над Януковичем. Все, що сталось згодом після інавгурації Януковича, ви чудово пам’ятаєте… Якби президентом вже тоді стала Тимошенко, країна не занурилась би у полум’я розстрілів, війн та втрат своїх територій.

Хоча події останніх десяти років показують, що у політичній свідомості українців відбуваються певні зміни. Європейські приклади, коли держави очолюють розумні та вродливі жінки, вже майже нікого не дивують. Для прикладу, рідну нам слов’янську Хорватію зараз очолює Колінда Грабар-Китарович. Союзну нам Литовську Республіку вже дев’ять років очолює Даля Грибаускайте. Нещодавно на президентських виборах у Грузії перемогла Саломе Зурабішвілі, яка отримала підтримку 60% грузинських виборців.

Жіноче лідерство справді в політиці має окремий шарм, незважаючи на бажання загнати його розуміння у полон стереотипів на кшталт «залізна леді», «мамочка» тощо. Багатьом, звісно, пригадується, при цьому приклади успішної політики Маргарет Тетчер у Великій Британії та Ангели Меркель у Німеччині. Але це ситі європейські країни, в яких є вже сталі традиції. Інший приклад – кастова Індія, яку в складні часи очолила Індіра Ганді, яка, змогла ефективно організувати боротьбу з бідністю, сепаратизмом, корупцією.

Тут важливим є той факт, що Тимошенко не пропонує прості відповіді на складні питання, а упродовж останніх півроку розробила і представила системну програму змін, в розробці та обговоренні якої взяли участь тисячі експертів, економістів, аналітиків, юристів, військових та вчених. «Новий курс» — це не просто ухвалена народом Конституція, зміна економічної політики, захист гарантованих державою соціальних стандартів та концепція миру та безпеки. Це покроковий план спільного з громадянським суспільством стрімкого розвитку нової України, в якій не буде виключного впливу олігархату на політику.

 

Міф другий. Порошенко так просто не віддасть владу.

Всі вже розуміють, що, якщо нині діючий Президент піде до кінця, то його перемога буде викована у найбрудніший спосіб: через адмінресурс, підкуп та підконтрольну йому ЦВК, тиск на виборчі комісії, маніпуляції з голосуванням мешканців окупованих територій тощо. З його сьогоднішнім рейтингом у 11% (і це після привласнення теми Томосу та автокефалії) повинно статися справжнє диво, щоб він зміг переобратися. Диво або… активізація воєнних дій, як це не страшно писати.

Сценарій протидії перемоги Тимошенко майже узгоджений в кабінетах Банкової і передбачає традиційне обливання брудом, замовні сюжети на телеканалах та провокаційні дії. Вже за останні два місяці ми могли побачити, як влада намагається зірвати зустрічі Тимошенко з виборцями в регіонах та який тиск організовується на кандидатів у депутати та голови під час виборів у об’єднані громади.

Щоправда, це не завжди спрацьовує, оскільки зустрічі та результати виборів у ОТГ показують, що підтримка Тимошенко справжня та об’єктивна. Вона сприймається виборцями як сильний лідер із сучасним економічним мисленням, управлінським досвідом, яскравою харизмою. Жоден інший політик не може похизуватися вмінням ґрунтовно розумітися у бюджетних, соціальних та аграрних питаннях і при цьому не уникає серйозної розмови з людьми, оскільки є професіоналом своєї справи, якому не соромно за свої два прем’єрства, за несправедливі ув’язнення через політичні причини, за тривалу боротьбу з клановою системою та олігархами.

 

Міф третій. Виборча кампанія почнеться 31 грудня, і все може змінитися на початку виборчого року. 

Звісно, українська політика слабко передбачуване явище. Згадайте, як говорили і писали в 2013 р., що Янукович прийшов в українську політику «серйозно і надовго». Ось і зараз Порошенко намагається представити себе як єдиного захисника та відповідального державного діяча-патріота. Тільки якось з цим образом не вписується корупція, офшори, сліпі трасти та Мальдіви.

Але тепер ситуація трохи інакша. Україна перебуває під прискіпливим зором міжнародних партнерів та союзників, які не готові дозволити злам демократичних сценаріїв на догоду амбіціям Порошенко. По-друге, суспільству вже осточортіло слухати про сотню так званих реформ, «шалені успіхи» в міжнародній сфері, безцеремонне втручання у релігійні справи. Натомість, трудова еміграція б’є всі рекорди, українські хлопці в російському полоні, ціни на газ підвищені, переважна більшість пенсіонерів та простих трудівників поставлені за межу бідності. При цьому більшість кандидатів взагалі роблять вигляд, що цих проблем начебто і немає.

А тому якщо і щось зміниться за найближчі три місяці, так це той факт, що протестний голос українців стане ще більше відчутніший. Варто зауважити, що за підсумками вищезгаданого соціологічного дослідження, саме Тимошенко лідирує майже в усіх областях у першому та другому турі. А це вибиває у влади можливість для звинувачення, що лідер «Батьківщини» – кандидат лише якоїсь частини України, як це було у 2010 р. Також опитування показує, що віра у перемогу на президентських виборах Юлії Тимошенко є вдвічі більшою, аніж у перемогу Порошенка.

 

Олег Постернак,

політичний аналітик

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*