Двовладдя у Запоріжжі: що відбувається в Запорізькій обласній раді

Протягом двох останніх тижнів увага українських ЗМІ прикута до подій у Запорізькій обласній раді. У заголовках новин та статей все частіше можна було почути, здавалося б, вже забуті словосполучення: «силове захоплення влади», «ЗНР», «тітушки», «самопроголошений голова» тощо. Втім, детальніше розібравшись у ситуації, стає зрозуміло, що мова йде зовсім не про нову сторінку історії регіонального сепаратизму в Україні, а про традиційне політичне протистояння двох груп впливу, які своєю чергою склалися з дрібних кланів запорізької політичної «еліти».

Чому суперечка за керівництво місцевою радою на Запоріжжі наробила такого галасу та до чого це призведе – у матеріалі «Громади Запоріжжя».

З кандидатами визначилися?

Перше засідання Запорізької обласної ради восьмого скликання почалося традиційно. Голова облвиборчкому оголосив результати виборів до місцевого парламенту і зачитав прізвища 84 новообраних депутатів. До складу облради увійшли представники 7 політичних сил: «Опозиційна платформа – За Життя» – 23 депутати, «Слуга народу» – 19 депутатів, «Європейська солідарність» – 10 депутатів, «Партія Володимира Буряка «Єднання» – 9 депутатів, «Опозиційний блок» та «За майбутнє» – по 8 депутатів, «Батьківщина» – 7 депутатів.
Головне питання наступного порядку денного – обрання голови. Згідно із законом голову обласної ради обирають на строк повноважень ради шляхом таємного голосування. Для перемоги потрібно щонайменше 43 голоси.

За логікою головою облради стає представник найбільшої фракції у раді (наприклад, як за часів лідерства «Партії регіонів»). Або ж – компромісний варіант, узгоджений учасниками майбутньої більшості (як попередній очільник облради, депутат «Блоку Петра Порошенка» Григорій Самардак – взагалі був єдиним кандидатом).

Втім, цього року ситуація виявилася дещо складнішою. Жоден з кандидатів не міг відразу забезпечити сталу більшість на свою підтримку. Навіть якщо математично голоси якихось фракцій складалися у 43+, фактично таку підтримку не міг гарантувати ніхто – адже голосування за голову ради відбувається таємно.

Всіма учасниками цього процесу ситуація подається як політичне протистояння. Мовляв, ЄС не може підтримати кандидата від «Слуги народу» чи «Батьківщини», саму СН розділяють внутрішні протистояння, голосів патріотичних політсил не вистачить для формування більшості, а водночас значну частину депутатів можна записати у «колишніх», «регіоналів» чи «проросійських»…

Проте головна інтрига в Запорізькій області знаходиться не так в ідеологічній чи партійній площині, як в площині протистояння кількох місцевих груп впливу.

По один бік барикад опинився Віталій Боговін, донедавна – голова Запорізької обласної державної адміністрації, великий аграрний бізнесмен з Бердянська. На нього за партійним принципом орієнтується більшість «слуг народу». Йому в обласній раді «симпатизує» партія «Єднання» міського голови Запоріжжя Володимира Буряка – йому допомога Боговіна і «слуг» ще знадобиться під час формування більшості в міській раді.

Також Боговіна підтримала запорізька «Батьківщина», яка віднедавна перейшла під контроль Владислава Куценка і Вячеслава Колесникова. Теперішні депутати обласної ради, які близькі до нардепа від «Батьківщини» Сергія Соболєва, протягом останнього півріччя спочатку усунули Геннадія Фукса від керівництва обласною організацією (Фукс обрався до облради знову – за списком «За майбутнє»), а згодом – Віталія Рябцева від керівництва міською організацією. Цей союз нових керівників «Батьківщини» та Віталія Боговіна, до речі, проявився ще під час місцевих виборів: ці двоє «батьківщинівців» неочікувано супроводжували голову ОДА в одній з поїздок регіоном.

По інший бік опинилися ідеологічно полярні партії – ОПЗЖ, ЄС та невелика частина «слуг народу». Втім їх об’єднання не буде викликати подив, якщо згадати, що в запорізькому регіоні вони мають безліч неформальних зв’язків. А разом з тим і певні конфлікти з представниками згаданої вище «коаліції».

Так, наприклад, нардеп від ОПЗЖ Олександр Пономарьов свого часу непублічно підтримував політсилу Петра Порошенка (а під час перевиборчого візиту екс-президента в лютому 2019 року стояв на сцені просто за спиною політика). Водночас Пономарьов як впливовий бізнесмен є природним політичним та економічним конкурентом іншого впливового бізнесмена Віталія Боговіна в Бердянську та загалом по області.

«Європейська солідарність» в Запоріжжі має не тільки давні зв’язки з Пономарьовим, який протистоїть Боговіну, але й ідеологічну «несумісність» зі «слугами народу». Крім того, у ЄС перманентне протистояння в Запоріжжі як з групою Соболєва-Куценко-Колесникова, так і з оточенням Володимира Буряка. Серед «слуг народу» разом з тим четверо депутатів орієнтуються на очільника Мінцифри Михайла Федорова, який є формальним керівником обласного осередку СН, і його друга, нардепа Михайла Крячка. Двоє останніх своєю чергою мають давні партнерські стосунки з іншим нардепом ОПЗЖ Володимиром Кальцевим, а точніше його соратником – Павлом Матвієнком, якого на початку розглядали як потенційного голову облради (він очолював цей орган за часів ПР).

Саме цей розклад сил (та інші аналогічні кулуарні союзи та війни) зрештою породила патову ситуацію в Запорізькій обласній раді.

Пронумероване голосування

Події розвивалися дуже стрімко. Спочатку очолити облраду захотіли чотири депутати: «Слуга народу» висунула на цю посаду свого формального лідера списку Віталія Боговіна. Наступним кандидатом став підприємець Геннадій Шевченко – депутат «Єднання». ОПЗЖ та ЄС, звинувативши конкурентів у фальсифікаціях, відкликали своїх претендентів та взагалі відмовилися брати участь у таємному голосуванні.
За звичним сценарієм після цього численна провладна коаліція мала підтримати фаворита перегонів – очільника ОДА. Але функціонерам «Слуги народу» не вистачило політичного досвіду, щоб довести справу до кінця і зробити це, щоб у нікого не було сумнівів у легітимності голосування.

Спочатку понад шість годин витратили на те, щоб узгодили бюлетень для голосування. Депутати ОПЗЖ у лічильній комісії, досвідчені екс-регіонали, усіляко затягували процес, пропонуючи правки для контролю за голосуванням, зустрічаючи спротив «слуг». Зіграло проти «слуг» і те, що головуючим на сесії був член «Опозиційної платформи» Олексій Холод, який не поспішав оголошувати технічну перерву, а продовжував засідання до самої ночі.

У результаті до голосування втомлені багатогодинним очікуванням депутати-новачки дійшли лише після опівночі. І тут мало того, що для підтримки кандидатури Віталія Боговіна не вистачило декількох голосів, так і викрилася фальсифікація. За словами лідера запорізької «Євросолідарності» Ігоря Артюшенка та депутата ОПЗЖ Сергія Кальцева, за очільника ОДА голосували не просто «галочками» чи «хрестиками», а порядковими номерами – для того, що ідентифікувати та проконтролювати власника бюлетеня.

У підсумку результати провального для «Слуги народу» голосування визнали недійсними та в роботі сесії оголосили технічну перерву.

Таємна «сесія»

Через декілька днів у будівлі обласної ради почалося те, що сьогодні деякі ЗМІ називають «силовим захопленням влади». Представники «зеленої» більшості всупереч регламенту оголосили про обрання нового головуючого (цього разу не члена ОПЗЖ, а депутатки «Слуги народу»). А потім потайки зібралися в одному з невеликих залів і провели там «сесію» облради. На якій начебто провели таємне голосування та обрали-таки головою Віталія Боговіна. Щоправда, робили це у закритому приміщенні під охороною чоловіків, які назвалися ветеранами АТО, без участі преси та політичних опонентів.

Будь-які спроби депутатів ОПЗЖ потрапити до тої зали зустрічали агресивний опір під «представників ветеранських організацій», які звинувачували їх у сепаратизмі, популяризації ідей «русского мира» та спробі створити «ЗНР».

Як оголосили організатори нового голосування, за нового очільника регіонального парламенту (цього разу без порядкових номерів у бюлетенях) проголосувала мінімальна кількість депутатів, необхідна для перемоги: 43 обранця «Слуги народу», «Опозиційного блоку», «Партії Володимира Буряка «Єднання» та «Батьківщини». Примітно, що, як виходило з повідомлення, навіть інший кандидат Геннадій Шевченко віддав голос не за себе, а за колегу з президентської політсили.

Після засідання Віталій Боговін вийшов до преси й, проігнорувавши питання про відсутність на «сесії» депутатів інших політсил та журналістів, спробував запевнити, що рішення є абсолютно законним.

Його опоненти з ЄС та ОПЗЖ своєю чергою ці події назвали «антидемократичним переворотом».

Другий голова облради за тиждень

За два дні Віталію Боговіну вдалося розпочати легітимізацію своєї влади. Його ім’я як голови Запорізької обласної ради з’явилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на сайті облради.

Після того, як Віталію Боговіну не вистачило кворуму для проведення наступного засідання, депутати від «Опозиційної платформи – За життя», «Європейської солідарності» та «За майбутнє», які заперечували законність голосування, провели власну сесію обласної ради: сформували секретаріат, лічильну комісію та обрали нове керівництво.

Драматизму цій історії додала поява чотирьох депутатів, які зі скандалом вийшли з фракції «Слуг народу» начебто через тиск керівництва, насильне утримання та примушення до голосування. Одного з цих «перебіжчиків» — Віталія Толочка (до демаршу він був головою фракції СН) — і обрали «альтернативним» головою обласної ради.

Замість висновку

У Запорізькій обласній раді наразі двовладдя: Віталій Боговін та Віталій Толочек. Перший з них, на перший погляд, має всі шанси на продовження роботи: найважливіше, його визнав Офіс президента (Володимир Зеленський вже встиг і призначити нового очільника Запорізької ОДА, ніби підтверджуючи новий статус Боговіна). А от Толочек, якого у «Слузі народу» називають не інакше, як зрадник, має лише сумнівне депутатське майбутнє (згадаймо про імперативний мандат).

І нехай Боговін вже узгодив з керівництвом країни результати фальсифікованого голосування, але домовитися з місцевими елітами йому поки не вдалося. Успішна робота Боговіна на чолі облради вже під сумнівом через відсутність необхідної підтримки. На сьогодні депутатська більшість – у руках його опонентів. Голосів ОПЗЖ (23), ЄС (10), «За майбутнє» (8) та чотирьох «слуг-втікачів» (усього – 45) вистачить для повноцінної роботи. Тоді як депутатів, що визнають Боговіна, не вистачає навіть для відкриття сесій.

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *